28 листопада 2019 року у столиці о. Кіпр м. Нікосії намісник Свято-Успенської Святогірської Лаври митрополит Святогірський Арсеній виступив перед учасниками Міжнародної конференції «Чернецтво і сучасний світ» із доповіддю «Подвижники благочестя XX століття — наступники преподобних засновників богопосвячених осіб», повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ з посиланням на прес-службу Святогірської Лаври.

Як повідомляється на monasterium.ru, вранці перед початком конференції члени делегації відвідали Архієпископію Кіпру. Гостей вітав єпископ Месаорійський Григорій, вікарій Блаженнішого Архієпископа Кіпру Хризостома II. Його Преосвященство побажав корисної роботи учасникам форуму, нагадавши, що чернецтво є хребтом Православної Церкви. Владика Григорій висловив надію, що делегація зможе побачити велич і красу кіпрського чернецтва. При цьому Месаорійський єпископ зазначив, що якість віри не пов’язана ні з територіальними, ні з тимчасовими перевагами. Єпископ Григорій також сказав, що буде з нетерпінням чекати опублікованих доповідей, які зможуть прочитати ті, хто не присутні на конференції.

У Архієпископії Кіпру делегація ченців відвідала кафедральний собор апостола і євангеліста Іоанна Богослова і Візантійський музей при Фонді архієпископа Макарія III.

Потім делегація вирушила на подвір’я святого Прокопія чоловічого ставропігійного монастиря Кіккської ікони Божої Матері, де протягом двох днів проходитиме конференція.

З привітанням до прибулих на чернечий форум звернувся митрополит Кіккський і Тіллірійський Никифор. Митрополит Никифор нагадав про те, що саме чернецтво створило і виростило богослов’я, гімнографію, іконопис, заклало основи літератури, мистецтв і освіти. Його Високопреосвященство наголосив на авторитетному складі учасників конференції і змістовність програми і висловив надію, що хід форуму буде відповідати очікуванням організаторів, спрямованим на розкриття значення чернецтва для сучасного світу.

На закінчення свого вступного слова митрополит Никифор звернувся до присутніх з емоційним висловлюванням на хвилюючу весь православний світ тему.

«Будучи єпископом Православної Церкви, я відчуваю глибоку необхідність висловити занепокоєння з приводу хворобливої кризи, що вибухнула в надрах нашої Православної Церкви через неканонічне рішення Вселенського Патріарха Константинопольського Варфоломія визнати розкольницьку церкву Києва і дарувати їй так звану автокефалію всупереч одностайній канонічній традиції та історичній церковній діяльності, — зазначив владика Никифор. — Ця трагедія розколу возлюбленої у Христі братії загрожує розколоти тіло єдиної Святої Соборної і Апостольської Церкви Христової. Ми переживаємо сьогодні події, які, на жаль, нагадують переддень великого розколу 1054 року, що розподілив Вселенське християнство на західних католиків і східних православних. Розкол загрожує Вселенському Православ’ю після приєднання Предстоятелів Олександрійської та Елладської Церков до рішення Вселенського Патріарха. Не дозволено нікому, і особливо нам, православним монахам, які є першими захисниками нашої Церкви, залишатися байдужими перед драматичним становищем, в якому опинилося наше Православ’я. Ми всі повинні перевести наше пасивне занепокоєння в активну відповідальність. Ми повинні в молитві закликати милість Божу і просвітництво Святого Духа, з тим щоб Предстоятелі Помісних Православних Церков з всеосяжною любов’ю і смиренними і жертовними помислами дослухалися до голосу Господа, перемогли недозволений егоїзм, нав’язливі ідеї та манію влади і почали братський всеправославний діалог, спрямований на подолання справжньої кризи, що загрожує єдності Православ’я. Ми не повинні забувати, що гріх розколу незцілений і непрощений. Тільки якщо буде діяти принцип соборності, на який завжди спиралася Православна Церква, може бути знайдений вихід з сьогоднішнього становище…».

«Я молюся, щоб Всемилостивий і Всеблагий Господь зі спокусами дарував і вихід», — підсумував свій виступ архіпастир Кіпрської Церкви, ще раз висловивши побажання учасникам конференції трудитися в дусі братерської любові.

Від імені делегації ченців Руської Православної Церкви до присутніх звернувся голова Синодального відділу у справах монастирів і чернецтва Московського Патріархату архієпископ Каширський Феогност, який висловив надію на те, що праці учасників форуму слугуватимуть на славу Божу і принесуть добрий плід.

«У РПЦ близько 1000 монастирів, в них йде повноцінне літургійне, духовне і господарське життя. Ми потребуємо досвіду, що є у Кіпрської Церкви, — сказав архієрей, — і нас надихає те, що за напруженого духовного життя у ченців на Кіпрі завжди зберігається радість».

Слухання доповідей першого засідання конференції почалося під головуванням єпископа Лідрського Епіфанія.

Митрополит Тамасоський і Орінійський Ісая назвав свій виступ як «Чернецтво і світ». У першому розділі доповіді владика Ісая змалював історичні витоки інституту чернецтва, починаючи з перших століть християнства, коли чернецтво ще не існувало у вигляді організованої системи, нагадавши при цьому про роль обітниці цнотливості, який давали як бажаючі індивідуального подвижництва, так і члени християнських братств. Доповідач детально зупинився на описі внеску святителя Василя Великого в розвиток чернецтва і особливо — у справу соціального служіння та заохочення благодійної праці ченців. За Божим провидінням чернецтво і світ функціонують у тілі Церкви взаємообразно і обопільно впливають один на одного.

«Василій Великий не тільки заклав основи чернечого життя, але і визначив соціальну взаємодію чернецтва та світу, що стало виразом дієвої любові Божої до людини», — підкреслив владика.

При цьому він зазначив, що і проповідник пустинножительства преподобний Антоній Великий в обставинах, коли була потрібна його діяльна допомога людям, не відмовлявся від суспільного служіння і публічного сповідання віри; так само і цілком зосереджені на особистому подвизі відлюдники справою свого життя вважали молитовне заступництво за людство.

Неоціненну спадщину Церкви становить внесок монашества в утвердження віри, служіння, моральності, благодійності, в науки і мистецтва, констатував митрополит Ісая. У заключній частині своєї доповіді владика зробив особливий акцент на тому, що образ існування ченців і монастирських громад зберігає живу богоданну традицію християнського життя, заповідану Самим Господом, і живить нею всіх членів Церкви. Виконуючи заповіді «Безперестанку моліться…» (Сол. 5:17), «так нехай світить світло ваше перед людьми…» (Мф. 5:16), чернецтво і в наш час залишається «легенями» Церкви і її авангардом, в тому числі, не знаючи собі рівних у породженні святих, у богословських дослідженнях і місіонерських працях, підсумував свій виступ митрополит Тамасоський і Орінійський Ісая.

Далі митрополит Афанасій звернувся до проблеми сучасних молодих людей, що приходять в чернецтво, і сказав, що найбільші труднощі, які вони зараз відчувають, не необхідність фізичної роботи, обмежень у їжі або сні і навіть не молитва. Це — необхідність руйнування «образу ідола» — кумира пристрастей і мирських придбань, якими світ дуже міцно тримає сьогоднішніх людей. І тут для духівника таїться найбільша небезпека: руйнуючи «ідола», цей брехливий образ, він не повинен зруйнувати саму людину. За висловом владики, «велике мистецтво духовного отця полягає в тому, як поступово відокремити скинули з себе людину, не зруйнувавши у своєму чаді образ Христа». Сучасні люди потребують того, щоб побачити приклад справжньої «людини у Христі». Говорячи про це, митрополит Афанасій згадав старця Софронія (Сахарова), якого він знав особисто. Люди, і, може бути, найбільшою мірою ті, хто приходить в монастир, потребують свідоцтва — цією думкою архіпастир завершив свій виступ.

Після розпочалося друге засідання конференції. Президію очолила ігуменя Іуліанія, заступник голови Синодального відділу у справах монастирів і чернецтва. У президії також були митрополит Святогірський Арсеній, вікарій Донецької єпархії, намісник Свято-Успенської Святогірської Лаври, і єпископ Можайський Леонід, намісник Введенського ставропігійного чоловічого монастиря Оптина пустинь.

Митрополит Арсеній свій виступ «Подвижники благочестя XX століття — наступники преподобних засновників богопосвячених осіб» почав із невеличкого екскурсу в історію Православ’я на своій Батьківщині, побудованого на підставі церковного переказу, літописів, візантійських і західноєвропейських хронік, а також житій святих, які відкривають, за словом владики Арсенія, картину воцерковлення народу Київської Русі, на території якої розташовані сучасна Росія, Україна і Білорусія. Спираючись на документальні свідчення, митрополит Арсеній показав, що християнське духовне життя існувало на Русі вже за кілька століть до Хрещення, і Православна віра, затверджена князем Володимиром заради об’єднання слов’янських племен, була не випадковою вибором правителів, а наслідком поступового оброблення «доброго грунту», на який впало зерно слова Божого. Далі владика розповів про історію Києво-Печерської Лаври — колиски чернецтва народів Святої Русі — і щодо внеску монастирів у духовне просвітництво людей.

Висвітлюючи період гонінь на РПЦ в ХХ столітті, митрополит Арсеній підкреслив, що саме за атеїстичного режиму жили і духовно формувалися, пережили табори і в’язниці сповідники Православної віри, молитовники та прозорливці, духоносні старці і подвижники благочестя, які благословляли своїх чад на чернецтво і хресний шлях відродження Христової віри в радянській країні. Живе церковний переказ ігумени та ігумені сучасних монастирів сприйняли від своїх попередників, які зазнали страждання, але сприйняли на цьому шляху благодать Святого Духа.

Підбиваючи підсумок, владика зауважив, що чернече життя можна порівняти з війною. І, як на звичайній війні, у війні духовної бувають як поразки, так і перемоги — головне, щоб на цій війні не було зради.

Описуючи сучасний стан життя православних людей в Україні, митрополит Святогірський Арсеній нагадав, що Українська Православна Церква не просила про надання їй автокефалії і що звернення до Константинопольського Патріарха Варфоломія було політичним рішенням, що линули від конгресменів, які не були чадами РПЦ. Але, як і за радянських часів, гоніння на Церкву, влаштовані після 2014 року, прийшли в результаті державного перевороту урядом Петра Порошенка, лише зміцнили народ Божий в рішучості йти сповідницьким шляхом. За ті п’ять років, що канонічну Українську Православну Церкву очолює Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій, було висвячено 15 єпископів (всього на сьогодні в УПЦ – 100 єпископів), з’явилося 30 нових монастирів (всього в Церкві 258 монастирів, з них три лаври) і 439 священнослужителів (всього їх – 12409), відкрито нових парафій на 184 більше, ніж за попередні п’ять років, незважаючи на труднощі реєстрації, що діяла після 2014 року. «Часом доводиться чути таку думку, що Українська Церква зменшується у зв’язку з подіями, що відбувалися в країні в останні роки. Але Церква не зменшується, а лише зростає», — відзначив митрополит Арсеній.

Після закінчення доповіді учасникам конференції було запропоновано переглянути документальний фільм «Українська Православна Церква і розкол. Від виникнення до легалізації», в якому його автори «Союз православних журналістів України» та Інформаційно-просвітницький відділ Свято-Успенської Святогірської Лаври показали, як живе канонічна Церква в Україні з моменту отримання статусу широкої автономії до наших днів.

Увечері цього ж дня учасники конференції відвідали з паломницькою поїздкою Святий царський ставропігійний монастир Махера.

Читайте наші новини у Тelegram: швидко, зручно і завжди у вашому телефоні!

КІЛЬКІСТЬ ПЕРЕГЛЯДІВ: 25